Заступник генерального директора, директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий відповів на запитання газети «День»: «Які нові ідеї з’явилися за попередні й нинішній саміти Ялтинської європейської стратегії, що сприяють порозумінню між Україною та ЄС і просуванню України до Євросоюзу?». Після плідних дискусій і почутих думок як з боку ЄС, так і представників США і Росії, країн регіону, і, зокрема, — президента Грузії Михаїла Саакашвілі, екс-президента Олександра Кваснєвського виникають нові запитання. А вони часом є також важливими. Бо в пошуку відповіді на них з’являється істина і формується позиція для реалізації ефективної політики. Звичайно, сьогодні зростає занепокоєння щодо гальмування процесів інституційних перетворень ЄС, викликаних проблемою ратифікації Лісабонського договору. Будемо відвертими: це називається політичною нестабільністю в Європі, яка впливає на можливості представити Україну більш готовою до поглиблення інтеграції з ЄС. Але, тим не менше, звучить обережний оптимізм, що є об’єктивні процеси, які можуть гальмувати чи прискорювати. Вони насправді існують. Ці процеси пов’язані з тим, що ЄС вийшов на кордони Чорного моря, фактично до нашого регіону, де Україна відіграє важливу роль. При всіх проблемах економіки наша країна готова до глибших механізмів взаємодії. Але є проблема з лідерством. Причому з лідерством країн, політиків. Новому баченню євроінтеграції, європеїзації потрібні нові люди, нові не за віком, а за баченням. Які не готові чекати якогось часу. Треба уже сьогодні в Україні тими силами, які є, намагатися імплементувати нове бачення. У такій роботі, спробі створити нові правила гри, не тільки більш стабільні, а ефективні, мабуть, міститься відповідь, що нам треба робити, аби бути готовим до прискорення інтеграційних процесів. Насторожує, що українські політики з різних партій бачать вирішення питання лише через вибори. А хотілося б, щоб вони таки знайшли порозуміння щодо національних пріоритетів. Бо є запит суспільства і на продовження демократичних процесів, і на ефективну економіку, перетворення — тобто реформи. На жаль, можна констатувати, що є питання гальмування реформ — як конституційної в ЄС, так і в Україні. Можливо, сьогодні пропозицій було небагато, але вони показали, що в Україні є успіхи. Але цих успіхів недостатньо, щоб говорити про реалістичний порядок денний вступу України в 2020 році. Дата така обговорюється, але головне — не вона, а швидкість руху. Лише тоді можемо говорити про терміни. А якщо чекати певних дат, то просто можна не встигнути. |
