Перебування на посаді президента Віктора Ющенка закінчується. Підбити підсумки роботи третього президента в соціальній сфері газета «Известия в Украине» попросила директора соціальних програм Центру Разумкова Людмилу Шангину.
«Жодні соціальні зобов’язання, які брав на себе Віктор Ющенко, він не виконав. Розмови про робочі місця, а він обіцяв за п’ять років створити п’ять мільйонів робочих місць, залишилися розмовами. Офіційна статистика, звичайно ж, звітувала, що щороку у нас створюється по одному мільйону робочих місць. Це вигадка, тому що не створені якісні робочі місця з високою ціною праці. Соціальна політика починається саме з них. Доходи українців за останні два роки впали. Минулого року — на 12%. Громадяни України, за нашими соціологічними опитуваннями, оцінюють своє матеріальне становище на рівні 2005–2006 років.
Що стосується виплат при народженні дитини, відзначу, що це не винахід Віктора Ющенка. До таких заходів удаються багато країн, що переживають демографічну кризу. Але само по собі це не панацея. Розмови Ющенка про те, що у нас зростає народжуваність, напівправда. Зараз народжують ті жінки, які самі народилися під час сплеску народжуваності в кінці вісімдесятих років. Ми без виплат і соцзахисту отримали б зараз відносне підвищення народжуваності. Але знизилася середня тривалість життя українців. Наші чоловіки дуже часто не доживають до пенсійного віку. Ми утримуємо перше місце в Європі зі смертності чоловіків. Це означає, що якість життя в Україні низька. У 2004–2005 роках президент часто говорив, що свою роботу оцінюватиме за показниками індексу людського розвитку і якості життя. Зараз про це він не згадує.
Якість медичного обслуговування протягом п’яти років не покращала. Не було медичної реформи, не розвивається інфраструктура, не оновлюється інструментарій. А про дитячу лікарню майбутнього, будівництвом якої займається дружина президента, й говорити годі. Як відомо, вона досі не побудована. І мені дуже незручно за нашого президента і його дружину в цьому питанні.
Ще один момент — доступне житло. Не було ні програми, ні концепції його будівництва. Житло у нас стало засобом вкладення капіталу. Пересічні громадяни не мають можливості, враховуючи рівень корупції, який впливає на ціни, придбати квартиру. Житло у нас не вважається соціальною цінністю. Доступне житло стало предметом популізму».
