Після двох років президентства Віктор Янукович збурив країну новими соціальними ініціативами. Що це: продумана соціальна політика чинної влади чи банальний передвиборчий блеф з елементами плагіату? На цю тему відвідувачі мережевого видання «Ай-ен-ті-ві» поспілкувалися з провідним експертом Центру Разумкова Павлом Розенком, — повідомляє газета «Вечерние вести». — Прем’єр-міністр Микола Азаров нещодавно дозволив собі вислів: «Українці живуть складно, але повноцінно». Чи таке можливо, на вашу думку? Я би трошки перефразував Миколу Яновича, сказавши, що є, звичайно, українці, які живуть повноцінно, і ми всі знаємо їхні прізвища, але 90 відсоткам наших громадян, гадаю, живеться складно. Тобто існує дві категорії громадян. Для одних життя впродовж двох років не покращується, а інші входять до списку найбагатших людей світу за версією Форбс. Ось вони, переконаний, нині живуть в Україні повноцінно. — Що таке обіцянки Віктора Януковича — продумана соціальна політика чи передвиборчий популізм? Я вважаю, що своїм виступом 7 березня на засіданні уряду Віктор Янукович фактично розпочав передвиборчу кампанію. Нічого не знайшли кращого, як згадати 2004 рік, коли також за кілька місяців до початку виборів тодішня влада підняла пенсії на ті ж самі 100 грн. і зарплатню працівникам бюджетної сфери (цього поки що в соціальних ініціативах президента нема). Коли впродовж двох років представники соціального блоку уряду розповідали нам, що все погано, економіка в кризі, існує величезна діра в бюджеті Пенсійного фонду, немає жодної можливості збільшувати пенсії та соціальні виплати, а зараз — розворот на 180 градусів і, виявляється, все добре: і гроші вже є, і паски затягувати не треба, то, зрозуміло, у мене особисто нема довіри до того, що говорять нині представники влади. — Віце-прем’єр Сергій Тігіпко проголосив, що бідність в Україні потроху знижується, наближаючись до 22–24%. Наскільки правдиві ці цифри? Гадаю, Сергій Леонідович трохи помилився. Бо 25% українських громадян перебувають за межею бідності, тобто на рівні фізіологічного виживання. А кількість знедолених, очевидно, сьогодні є значно більшою. І, за різними критеріями, зокрема за критеріями ООН, до бідних людей в Україні можна віднести 70–80% українців. Соціологічні дослідження Центру Разумкова засвідчують, що близько 70% громадян переконані: Україна рухається в неправильному напрямі. Рівень протестності, незадоволення життям з кожним днем зростає. — Чи піднімуться рейтинги Партії регіонів після цих ініціатив і яка, на вашу думку, справжня картина електоральних симпатій українців? Ці соціальні ініціативи й спрямовані на те, щоб зупинити обвал рейтингів правлячої партії. Але значного зростання їх не відбудеться, тому я гадаю, що це не останні подачки від влади. Ближче до виборів, у серпні-вересні, ми побачимо ще один викид соціальних ініціатив. Почнуть із центрального бюджету роздавати по 100 гривень пенсіонерам, бюджетникам, по 50 гривень — інвалідам, малозабезпеченим. А ще й кандидати в депутати по мажоритарних округах від влади будуть заносити в квартиру кожного виборця по кілограму рису й гречки, банку шпротів і пляшечку олії. І це все складатиме соціальний пакет від влади, яким вони намагатимуться купити наші голоси. — Янукович обіцяє іпотеку під 2–3% річних. Проте в бюджеті на будівництво «доступного» житла закладено всього 20 мільйонів гривень, що рівнозначно вартості 500 однокімнатних квартир у Києві. Найнереальніша й найефемерніша із соціальних ініціатив власне іпотечна програма. Я не знаю жодної країни світу, де б діяла ефективна програма іпотеки під 2%. Можливо, існує якась технологія від Януковича чи його оточення? Хочеться побачити це на власні очі, а не слухати лише гарні слова. — Чи отримають вкладники Ощадбанку гроші від Януковича? Кажуть, що замість готівки будуть давати облігації внутрішнього займу із терміном погашення 15 років. Або, за іншими чутками, людей змусять покласти ці гроші на депозити… Я хотів би звернути вашу увагу на трансформацію думки самого президента від середи 7 березня до неділі 11, коли він на одному з телеканалів давав інтерв’ю. На засіданні Кабміну він чітко сказав: «Я даю доручення уряду, щоб до 1 січня 2014 року ця тисяча була видана всім, хто її не отримав. І щоб не було ніяких черг». Минає кілька днів, і Віктор Федорович вже каже, що «ми будемо стимулювати людей, щоб вони відразу не забирали цю тисячу», тобто залишали її на якихось програмах. Це ще раз доводить, що в момент проголошення соціальних ініціатив вони не були прораховані. — Днями СБУ викликала на допит вчену раду Інституту соціології НАН. Можливо, Служба безпеки має намір взяти «під ковпак» усіх соціологів, зокрема і Центр Разумкова? Ми підтримуємо своїх колег у цій ситуації, висловлюємо повну з ними солідарність. На мій погляд, керівництво Інституту соціології діяло абсолютно правильно, коли оприлюднило інформацію про виклик в СБУ. Усі громадяни України повинні знати, що такі прояви тиску можна побороти лише шляхом публічності, гласності. Але я би зараз дочекався коментарів керівників Інституту соціології після допиту в СБУ. Про що їх там розпитували і що стало причиною такого виклику? А щодо майбутнього тиску, то сьогодні на встановлення тоталітаризму в нашій державі попиту в суспільстві немає. З кожним днем зростає кількість людей, які бачать своє майбутнє в ЄС, бажають утвердження європейських і демократичних принципів в Україні. Отже, суспільство не сприйме такі намагання встановити диктатуру. Та й рейтинг влади дуже низький: уряду — 4,5%, президента — 7–8%, за різними опитуваннями. При такій «популярності» навряд чи комусь вдасться так просто залякати інших 85% населення. Переконаний, нині матиме підтримку українського суспільства лише та влада, яка сама очолить процес демократизації в Україні. А європейський вектор — це не гра м’язами, а інтелектуальна дискусія, діалог з громадянським суспільством, опозицією, науковцями, експертами. І початок такого діалогу можливий, коли лідери опозиції будуть на волі. — За вашим прогнозом, скільки місць у парламенті зможе здобути опозиція, а скільки — Партія регіонів? Сьогодні ситуація в Україні динамічно змінюється. Попередні прогнози можна буде дати лише після оприлюднення передвиборчих списків опозиції і після затвердження формату виходу опозиційних сил на ці вибори. Дуже багато залежить також від того, які персоналії увійдуть до списків опозиційних сил. Якщо опозиції вдасться залучити до своїх лав не маловідомих бізнесменів, а лідерів громадських ініціатив, фахівців, професіоналів у різних сферах життя, людей з чистою репутацією і належно продемонструвати їх суспільству, у неї будуть дуже гарні шанси на пристойний результат і по партійних списках, і по мажоритарних округах. Навіть незважаючи на можливий адміністративний тиск, спроби фальсифікацій і підкупів, зняття «небажаних» кандидатів з виборів. Опозиція реально може набрати близько 230–250 місць у наступному парламенті. |
