Як передає кореспондент УНІАН, про це В. Чалий сказав на круглому столі «Імідж України в світі. Висвітлення подій в Україні іноземними ЗМІ».

«Якщо Україна буде більш впевненою в собі, більш сильною, реалізує свій потенціал, буде реально проводити судову та правову реформу, якщо вона буде більш економічно потужна — тільки тоді її образ буде відповідати новій якості розвитку. Сьогодні важко говорити про таку нову якість», — сказав експерт.

За словами В. Чалого, усі програми щодо формування іміджу України в світі, які є в Міністерстві закордонних справ, можуть лише знайти засоби для відображення дійсно позитивних моментів розвитку держави, усе інше повинні зробити українці всередині держави.

В. Чалий також зазначив, що увага до образу держави вже не є просто інтересом інтелектуалів чи зацікавлених осіб, це є складовою конкурентоспроможності країни.

Він нагадав, що експертне дослідження Центру Разумкова, проведене 2000 року, засвідчило, що основними позитивними рисами України є:

• врівноваженість національного характеру,
• високий рівень етнічної терпимості,
• відсутність шовінізму і великодержавних амбіцій,
• перспективи розвитку туризму,
• високий потенціал агропромислового комплексу,
• талановиті спортсмени,
• геополітичне положення держави.

Негативними рисами іміджу України були визначені:

• корумпованість, безвідповідальність, некомпетентність державних чиновників,
• закритість органів влади,
• нестабільне законодавство,
• затримки з проведенням реформ, їх непослідовність,
• несприятливий інвестиційний клімат,
• перевага декларацій над практичними діями,
• відсутність власної політики щодо формування міжнародного іміджу,
• недостатньо розвинутий сервіс.

При цьому В. Чалий зазначив, що за вісім років ці риси іміджу України — як позитивні, так і негативні — кардинально не змінилися. 

«Зараз питання чи „проіснує коаліція” значною мірою залишається відкритим. Це залежить як від суб’єктивних чинників, тобто позиції політичних сил, так і від вирішення Конституційного Суду. Якщо буде ухвалено рішення, аналогічне попередньому (де-факто коаліції не існує, а де-юре — існує), то тоді ситуація розвиватиметься залежно від позиції різних політичних сил і протиріч між ними.

На даний момент я не бачу нових умов для створення нової коаліції. Поки що не відомо про 37 депутатів у фракції НУНС, необхідних для того, щоб поставити крапку в цій коаліції. У зв’язку з грузино-російським конфліктом загострюватимуться протиріччя між „Нашою Україною” і Партією регіонів. Лінії протистояння у ВР на даний момент такі, що не дають можливості для створення нової коаліції. Якщо все ж така коаліція буде створена, то вона буде створена на принципах протидії комусь третьому, або на підставі загального великого проекту — наприклад, питання конституційної реформи.

Поки що реальних передумов для створення нової коаліції я не бачу. Можливі варіанти залежатимуть від вирішення Конституційного Суду. І ці варіанти включатимуть і вірогідність припинення існування цього парламенту через відсутність коаліції і призначення позачергових виборів».

«Визнання Росією незалежності окремих територій Грузії — Абхазії та Південної Осетії — сьогодні не має юридичних наслідків для статусу цих невизнаних територій. Тому що для цього потрібне, звичайно, широке міжнародне визнання. Сьогодні таке рішення підтримав ХАМАС (палестинські бойовики) і Віктор Янукович, поки про іншу підтримку я не чув.

Щодо подальших наслідків… Вони пов’язані з тією межею, до якої готова йти Росія, у порушенні норм міжнародного права. Адже сьогодні, по суті, є два етапи в Грузії: перший стосувався військового зіткнення Грузії з Південною Осетією, потім Грузії та Росії, а другий етап почався з відмови Росії вивести війська з Грузії і з моменту визнання незалежності територій Грузії. Тобто Росія порушила міжнародне право у тій частині, яку сама підтримувала — резолюцію ООН, де говорилося про територіальну цілісність Грузії.

Далі порушення продовжується, заклики міжнародного співтовариства не спрацьовують, тому, звичайно, це реальний виклик не тільки міжнародно-правовій системі, а й міжнародному співтовариству.

Росія вже сьогодні знаходиться у дипломатичній ізоляції. Не думаю, що зайде надто далеко і буде якась міжнародна ізоляція, але, гадаю, що рішення саміту першого вересня ЄС покаже, чи не надто необачною була позиція Російської Федерації у ставці на фактор сили.

Тому, на мою думку, є дві групи наслідків. Перша: сьогоднішні наслідки — розбалансована система — і вона свідчить про те, що в разі, коли одна зі сторін конфлікту є членом Радбезу ООН, у даному випадку Росія, прийти до вирішення конфлікту цим інструментом дуже складно. Це певна міна уповільненої дії усієї системи, яка останні десятиліття регулювала заморожені регіональні конфлікти.

Друга — стратегічні наслідки. Вони стосуються того, що в майбутньому ті, хто сповідуватиме сепаратистські настрої, навіть на території самої Росії, можуть знову звертатися до цього прикладу — дій Росії в Грузії. Тобто, гадаю, у стратегічному сенсі Росія повелася досить необачно.

Можливо, така ситуація призведе до більш ефективної розбудови європейської системи безпеки. Звичайно, це підштовхне до обговорення надійності Росії як партнера. Уже сьогодні обговорюється питання довіри, адже Росія пішла навіть на порушення тих домовленостей, які були досягнуті з керівництвом Німеччини та Франції. І це насторожує лідерів цих країн.

Тобто сьогодні є такі почуття, які об’єднують в Європі подив, настороженість і готовність до більш рішучих дій. Гадаю, що результати цих настроїв ми побачимо дуже скоро.

Які цілі Росії? Росія, не будучи в змозі конкурувати економічно, соціально з провідними центрами євроатлантичних впливів, і тільки маючи силовий фактор (ядерну зброю та армію), вирішила використати цей фактор для того, аби змінити поле конкуренції. Намагаючись перевести конфліктну ситуацію в конкуренцію, Росія намагається досягти, як вона думає, нового впливу в геополітиці. Але сподівання на те, що вона знайде в такій грі партнера з боку країн Заходу, навряд чи будуть виправдані».

«Так, в Чорному морі зараз дійсно напружена ситуація. Хоча маневри кораблів НАТО і ЧФ носять більше рекламно-демонстративний характер, ніж військово-стратегічний. Але зарікатися від біди все ж не варто, — вважає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. — Проте, щоб напасти один на одного випадковості замало. Ці питання піднімаються на рівні вищого керівництва країни. Ворогуючі сторони повинні відіслати один одному попередження і вже потім можна пускати в хід ракети».

Москва налякала Чехію і Польщу, що відповість на розміщення ПРО «військовим способом». Росію турбує, що натівські ракети дуже близько підходять до російського кордону. Це серйозно. Що криється за «військовим способом», який може використовувати Москва?

«„Військовий спосіб від Мєдвєдєва” передбачає збільшення кількості балістичних ракет і „підтягування” військових сил до кордонів вищеназваних держав, — розповідає Микола Сунгуровський. — До війни з Грузією Росія вже намагалася здійснити це в Калінінградській області й Білорусі, але США їм відрадили».

«США і Росія зараз збуджені і не можуть мислити розсудливо. Але питання світової безпеки вирішує також Європейський союз: добре, якщо його лідерам удасться вирішити все дипломатичним шляхом», — сподівається директор військових програм Центру Разумкова.

На його думку, «Росія ще не розуміє, яку бомбу уповільненої дії заклала. Це тільки початок нових процесів, які можуть призвести до певних сепаратистських настроїв у самій Росії, про що говорять багато аналітиків у РФ. Росія грає дуже складну гру, яку можна назвати „подвійними стандартами”. Не визнаючи Косово, Росія визнає інші території. Якщо у ЄС, США були одні помилки, то Росія не просто зробила ті ж помилки, вона їх збільшила в рази. Всі негативні наслідки такого рішення Росією не прораховані», — наголосив пан Чалий.

«Ці наслідки настануть не зараз, будуть в часі відтягнуті. Можливо, хтось грає складну багатоходівку всередині Росії. Президента Мєдвєдєва „підставили”. Він навряд чи зможе в майбутньому претендувати на продовження свого терміну президентства. Такі дії, це скоріше не прецедент для Придністров’я, це певний виклик міжнародному співтовариству», — додав експерт.

Він, у той же час, вважає, що сьогодні «позиції України і ЄС достатньо сильні для того, щоб не допустити такого сценарію», як на Кавказі, у Придністров’ї.

Питання створення „УкрПолЛитбату” обговорюється вже понад три роки, відколи 10 червня 2005 року в Брюсселі міністри оборони трьох країн підписали декларацію про наміри. Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський припустив, що тривалість переговорів зумовлена технічними моментами: «Існують технічні моменти: дислокація окремих частин, ротація командування, сумісність військ і таке інше. Тому я вважаю, що це технічні питання, про розбіжності не йдеться».

Відомо, що батальйон створять на базі вже існуючого „УкрПолбату”, який виконує миротворчі місії ООН у Косовому. Литовці виконують миротворчі завдання у Косовому окремим підрозділом. Військові відомства обговорюють механізми забезпечення структури, фінансування тощо. Планують, що підрозділи готуватимуться окремо на своїх територіях, втім, спільний штаб буде в Україні.

На думку Миколи Сунгуровського, створення багатонаціональних підрозділів є доброю і корисною практикою, яка стимулює відповідальність командування та ефективність місій. Батальйон повинен діяти за згоди президентів та парламентарів трьох країн.

За його словами, економічні стосунки між Україною і Російською Федерацією і без того не можна назвати досить гарними. «Елементи „торгівельних воєн” були і в попередні роки. Зараз багато хто говорить про заборону імпорту сухого молока, але „молочні війни” були і в 2006 році, коли експорт в Росію українських молочних продуктів був поставлений під ембарго. Певні чинники насторожували і раніше», — нагадує він.

Пан Юрчишин зазначає, що для України вступ Російської Федерації до СОТ є важливим з того погляду, що в такому разі торгівля між нашими державами відбувалася б у відповідності до міжнародних стандартів, норм  та правил. «Так само і торгівельні конфлікти могли б мати можливість розв’язуватися відповідно до цих же норм і стандартів, шляхом всім зрозумілим процедурам і системі апеляції», — наголошує експерт.

У той же час, як пояснює Юрчишин, коли одна з країн не є членом СОТ, то для неї ті чи інші рішення та рекомендації не є обов’язковими для виконання. «Тому, на жаль, ситуація швидше всього, залишатиметься такою ж, як і зараз — невизначеною, з досить специфічними правилами, які легко можуть переглядатися, змінюватися чи можуть висуватися додаткові вимоги та умови», — говорить експерт.

На його переконання, саме так званий «інституційний чинник» пов’язаний із членством у СОТ, є найбільш негативним для економічних стосунків між Україною та Росією.

«Визнання Росією незалежності Південної Осетії, Абхазії вимагає не лише рішення двох палат парламенту, але і відповідного указу президента Росії. Якщо рішення парламенту сьогодні досить прогнозована, то питання такого, на мій погляд, необережного кроку для президента Росії ще не стовідсоткове. У будь-якому випадку гра в цьому напрямі йде і Росія готова до такого кроку, якщо складуться відповідні обставини. Проте, на сьогодні, це визнання можуть підтримати лише декілька країн в світі», — заявив пан Чалий.

На думку експерта, можливе визнання незалежності Південної Осетії — це явище, яке матиме істотні відмінності з фактом визнання незалежності Косово: «Коли питання незалежності Косово обговорювалося вже на останній стадії, йшлося про те, що це не може служити прецедентом для вирішення в такому ж напрямі інших заморожених конфліктів і відділення частини територій суверенних держав. Вже тоді дискусії були досить складними і питання спірне. Звичайно, з точки зору конкретного випадку, ці ситуації відрізняються. Хоч би тим, що етнічні чистки на Балканах і ситуація, яка зараз складається на Кавказі, навряд чи подібні. У кожному разі ООН дає абсолютно різні оцінки цим ситуаціям.

З точки зору міжнародного права, якщо прибрати якісь нюанси, то ситуація досить схожа. Єдине, що їх серйозно відрізняє, це те, що у випадку з Косово, це була все-таки досить консенсусна позиція більшості ключових світових гравців закріплена в резолюції. У випадку ж з Південною Осетією і Абхазією це сьогодні, по суті, однобічний крок Росії. У цьому відмінність дуже серйозна, з точки зору кола країн і гравців, які згодні на такий розвиток подій».

За словами експерта, можливе визнання Росією незалежності Південної Осетії і Абхазії може стати відправною, а не кінцевою точкою вирішення статусу цих територій: «В разі підписання президентом Росії такого указу — це звичайно викличе жорстку оцінку в більшості країн світової спільноти. Після цього почнуться серйозні дебати, дискусії — інколи досить жорсткі, які можливо приведуть до переосмислення ефективності системи міжнародного права і ефективності систем безпеки в світі. Я думаю, що це буде відправна точка, а абсолютно не крапка у вирішенні статусу цих досі невизнаних територій». 

Натомість директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко, вважає, що події в Грузії не переважать у суспільній свідомості стереотипи про НАТО, сформовані за радянських часів. «Мені здається, відношення зміниться не так кардинально. Думка українців про Альянс сьогодні будується на стереотипах. Громадяни до цих пір не знають, що таке НАТО», — зазначив Андрій Биченко.

«Об’єми транзиту залежать від споживачів у ЄС. Ціни на газ ростуть. До того ж незрозуміло, що буде з транзитерами, чи не виникнуть нові газові війни. Тому країни Європи прагнуть максимально заповнити газові сховища», — сказав фахівець. При цьому він відзначив, що ціни на газ для ЄС наступного року відомі. Вони розраховуються за формулою на основі вартості нафти з часовим лагом в 6–9 міс.

Експерт зазначає, що для того, щоб мати змогу вчасно подолати наслідки природної стихії, потрібні дві речі. «Перша — це узгодженість між гілками влади. Якщо буде узгодженість, більшість питань буде вирішуватись автоматично, питання будуть не політизовуватись, а вирішуватись із раціональних міркувань. Друге — суттєве посилення якості роботи тих інститутів, які займаються макроекономічним прогнозуванням. Якщо подивитись на макроекономічні показники останніх років, ми побачимо, що навіть такий важливий показник, як інфляція зовсім не вгадувався ні в минулому, ні в цьому році. Саме від таких макроекономічних показників залежить і формування бюджету, і можливості збереження реальних видатків на ті, чи інші заходи. І це стосується не лише фонду, який містить кошти на непередбачені ситуації, а й пенсійного фонду, і надходжень від приватизації, і все це — часткові питання, які вирішуються в сукупності, а не окремо», — підкреслює він.

Василь Юрчишин впевнений, якщо ці дві речі будуть, тоді будуть вчасно знаходитись кошти на непередбачені ситуації, і розрахунки будуть відповідати потенційним викликам і загрозам. «Кожен ресурс має свою вартість тому, якщо ми надто багато зафіксуємо у резервному фонді, ми суттєво втратимо у можливостях розвитку української економіки», — підсумовує він.

За словами експертів, використання наукової методики набагато ефективніше за нинішню політику вибіркової приватизації. «При будь-яких недоліках ця методика краща за практику, коли Кабмін на свій вибір визначає об’єкти приватизації»,  — говорить директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Тим часом в ЗМІ з’явився другий варіант перекладу слів Деніела Фріда: «для надання ПДЧ потрібна згода населення України». До цього варіанту трактування слів чиновника Держдепу схиляється директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий. «У НАТО всі рішення ухвалюються на основі консенсусу. Тут йдеться про консенсус український, про те що питання референдуму і остаточного затвердження цього вибору — це питання останнього етапу», — сказав пан Чалий.

За його словами, ПДЧ як новий формат взаємодії з НАТО — питання технічне, яке не вимагає особливих процедур на відміну від безпосереднього вступу до Альянсу: «Тому неправильно щоразу підвищувати температуру довкола цього питання. Воно може бути вирішене як в грудні на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, так і на самому саміті або зустрічі послів».

Валерій Чалий схиляється до того, що Україна отримає ПДЧ в 2009 р. Він відзначив, що заява на вищому рівні країн-членів НАТО про те, що Україна стане членом організації не стільки наближає це питання, скільки робить його обговорення достатньо серйозним. «Тому з’являються жорсткі оцінки Росії в концепції її зовнішньої політики і відповідна реакція Німеччини, Франції, США, що третя сторона не може вирішувати питання, які стосуються НАТО», — резюмував експерт.

«Будь-яке підвищення вартості монопольного товару або послуги — погане для споживачів, — говорить директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна. — У споживачів не буде вибору, відтак ті кошти, які вони витрачали на інші товари, тепер витрачатимуть на оплату послуг ЖКГ, що, відповідно, вплине на рівень їхнього добробуту».

Як вважає експерт, винуваті в цьому урядровці, які були при владі останні 17 років і які не вирішили питання енергетичної безпеки та незалежності держави. «Чиновники за 17 років незалежності України мали змогу вирішити енергетичну проблему країни — перевести ЖКГ зі споживання газу на електроенергію, якої в Україні виробляють достатньо, навіть забагато, якщо врахувати той факт, що її експортують за кордон, а також запровадити енергоощадні технології, в тому числі у виробництві, провести реконструкцію мереж ЖКГ. Подивіться, за що громадяни платять гроші — здебільшого вони оплачують не послуги, а втрати мереж, які потребують негайної заміни або реконструкції. Усе це дає підстави говорити про злочинне недопрацювання української влади та тих осіб, які її представляли та представляють. Позаяк усі ці витрати перекриють за кошт українських громадян», — упевнена експерт.

«Так само, як і переважна більшість експертів, я розглядаю девальваційний сценарій на кінець року, як найбільш ймовірний для гривні. Насамперед, внаслідок стрімкого зростання зовнішньоторговельного дефіциту, розширення соціальних виплат, яке неодмінно запроваджуватиметься з початку осені, кризових проявів на фінансових та іпотечних ринках тощо. Тобто, близько 5 гривень за долар на кінець поточного року початок наступного — цілком реалістичний сценарій», — вважає Василь Юрчишин.

«Стосовно ж найближчих перспектив, ситуація досить суперечлива. Продовжується приплив в Україну спекулятивних капіталів, які тиснуть на гривню в напрямку її зміцнення, і донині НБУ не може впорядкувати такі потоки. Тому, на жаль, не виключаю, що до початку нового ділового циклу у вересні, НБУ може ще раз вдатися до адміністративного укріплення гривні — десь до рівня офіційного курсу 4,7 гривні за долар», — припускає експерт.

Українські експерти по-різному оцінюють результати дослідження британських колег. «Визначення вартості валюти за допомогою біґмаків або інших продуктів є некоректним. Воно не відображає ті процеси, які відбуваються в національних економіках», — вважає провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов.

«У нас структурні реформи в економіці не закінчені, високий компонент тіньових грошей. Плюс потрібно врахувати агроінфляцію. Порівняння за цінами на біґмак такі чинники не враховує», — продовжує фахівець. На його думку, якби порівнювали не біґмак, а якусь продукцію машинобудування або промисловості, то дані були б іншими.

«Для економіки, яка швидко розвивається, велике негативне сальдо є характерним. Високодинамічній економіці потрібно дедалі більше ресурсів, у ряді випадків імпорт „притягується” припливом іноземних інвестицій. Тому говорити, що таке негативне сальдо є ознакою „економіки проїдання”, я б не став», — вважає директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Що стосується астрономічного торгівельного сальдо Росії, то воно створюється насамперед за рахунок енергоресурсів, при цьому, за словами фахівця, експорт інших товарів дуже низький. «Україна ж не має таких ресурсів, тому її модель економіки інша. І можна говорити про те, що для нашої країни швидше „неправильним” буде велике позитивне сальдо, як це було в 2003, 2004, 2005 роках, оскільки воно було сформоване за рахунок напівсировинних товарів», — відзначив пан Юрчишин.

Чіткої й активної стратегії дій НБУ з кінця травня дійсно немає, визнають фахівці. Натомість є обережна вичікувальна позиція. На думку Костянтина Кузнєцова, експерта Центру Разумкова, «стратегічні дії НБУ відносно вільного курсу долара відбудуться до осені. Купівлю євро як один з механізмів формування валютного курсу я б не розглядав як новий і глобальний механізм дії НБУ. Це подія — одне з дослідних спостережень НБУ, аналіз реакції гравців ринку».

«Найважливішу роль в подібній ситуації грають роль і місце керівництва ФДМУ, яке на даний момент демонструє абсолютно інші підходи, ніж це передбачає економічна теорія. Подібні процеси, що склалися довкола приватизації в цілому, значно впливають на економічний клімат в країні», — впевнений провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов.

В умовах відсутності приватизації уряду, швидше за все, доведеться забути про плани не лише видати по тисячі гривень в кожні руки, але і компенсувати внески в якомога більш можливому обсязі. Грошей на це, як і на деякі інші програми, елементарно не буде. Щоправда, Костянтин Кузнєцов вважає, що від цього є і своя користь. «Оскільки ці виплати — одна з інфляційних складових, то відсутність прибутку від приватизації, яка була б направлена на подібні виплати, само по собі — позитивний момент», — вважає експерт Центру Разумкова.

Тому вже третій рік приватизація залишається законсервованою. Якщо не брати до уваги продаж «Криворіжсталі», впродовж останніх трьох років країна виконує план приватизації лише на чверть, в кращому разі — на третину. У 2008 році намічається черговий рекорд із цього приводу — за перше півріччя 2008 років приватизовано лише 3% зі всього списку об’єктів до приватизації на цей рік.

Що стосується доцільності приватизації зараз, пан Юрчишин вважає, що приватизація може бути ефективною вже зараз, а не після прийдешніх виборів. По-перше, це поповнення бюджету. По-друге, для припливу інвестицій в країну іноземному капіталу важливо також показати, що Україна готова до виведення з держвласності привабливих підприємств.

«Це уже прагматичні кроки і нормальні стосунки. Але мені здається, що тут були ще якісь теми, які не були офіційно озвучені. Оскільки візит пана Міллєра є досить несподіваним. І мені здається, що він пов’язаний із проблемами у Туркменістані, який, найімовірніше, висуває занадто високу ціну. І можливо, Росія пропонує в обмін на період поступового зростання ціни конкретні варіанти чи то експорту до ЄС, чи то створення спільного підприємства. Треба почекати. Можливо, уряд пізніше озвучить це», — зазначив Володимир Саприкін.

Відповідаючи на запитання журналістів, чи зможе Україна отримати запрошення приєднатися до ПДЧ у грудні цього року, пан Чалий відповів: «Ні, не отримає». На думку Валерія Чалого, питання приєднання України до ПДЧ політизується як в Україні та ЄС, так і в Росії. За його словами, на цьому питанні будуються навіть якісь «внутрішньополітичні позиції». При цьому, зазначив експерт, необхідно розуміти, що ПДЧ не є гарантією вступу України в Альянс. Валерій Чалий вважає, що Україна може приєднатися до ПДЧ у 2009 році.

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вважає, що новий прогноз Світового банку може вплинути на процес внесення змін до бюджету. «Ця оцінка буде використана для обгрунтування вимог внести до бюджету вищий прогноз інфляції, — говорить експерт. — Перегляд урядового прогнозу інфляції збільшить номінальні доходи бюджету, а витрата цих коштів лише додатково розганятиме ціни».

«Думаю, ми почуємо від нашого керівництва чергові завірення, що Україна була і буде надійним транзитером російського газу до ЄС, — говорить директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкин. — А сторони Німеччини, швидше за все, нам порекомендують мати спокійну домовленість з Росією по газу на майбутній рік. Це турбує ЄС, оскільки там знають, що очікується різке підвищення ціни на газ для України, і висловлюють побоювання з приводу можливої газової війни. У ідеалі вони чекають від нас підписання довгострокового договору з Росією, що є європейською практикою. Україна теж зацікавлена в цьому, але все питання в цифрі ціни на газ».

За словами експерта, період переходу до НАТО має бути якнайбільше скорочений. Професіоналізація, перехід до контрактної форми несення служби дійсно покращують обороноздатність, відзначає пан Сунгуровський, але «катастрофічно не вистачає коштів на ефективний процес професіоналізації, такий, що охоплює і кадри, і технічну модернізацію, і питання управління і реструктуризації армії».

За словами пана Сунгуровського, не лише військові винні в настільки поганому стані армії. «На Збройні сили відпускається всього два відсотки ВВП. Ось яким буде ВВП, таким буде і оборонний бюджет», — упевнений експерт.

Нафтогін «Одеса–Броди» до аверсу не готовий, немає ні достатньої кількості нафти, ні відповідних угод, — вважає експерт з енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін.

«Це досить сирі такі наміри, які намагаються провести деякі керівники крупних компаній. Причому вони мають намір це зробити за участю офшорних компаній. Тобто, жодним чином не можна буде прослідкувати, куди, хто, чого постачав, скільки це коштувало і куди пішли гроші. Щодо політики в транспортуванні нафти, безумовно, це питання виконавчої влади. Уряд розробляє політику в цій сфері. Мені досить дивне втручання Секретаріату Президента. Це не його питання», — каже експерт.

«В ідеалі звичайно ж краще всього, щоб українські компанії освоювали перспективні родовища. Але, по-перше, у нас немає відповідного устаткування для видобутку газу на глибинах більше 80 метрів. Тут без західних технологій, без західної техніки не обійтися. По-друге, фінансовий стан „Нафтогазу” на сьогоднішній день далеко не ідеальний. А для розробки родовищ потрібні сотні і сотні мільйонів доларів. Тому, безумовно, запрошувати інвесторів потрібно. Мене дивує лише одне питання — чому в компанії „Венко Прикерченська" немає хочп б п'яти відсотків частки України. Я вважаю, що при реалізації подібних проектів в майбутньому частка держави повинна бути обов'язково присутньою», — відзначив експерт.

У той же час В. Саприкін вважає, що конфлікт уряду з компанією «Венко Прикерченська» необхідно вирішувати в рамках переговорів сторін. При цьому він відзначив, що будь-яких стандартних умов розділу продукції в світовій практиці не існує. «У кожній країні кожен конкретний контракт або угода про розділ продукції є результатом переговорів. А результат цих переговорів залежить від безлічі компромісівув різних сферах — фінансових витрат, зусиль, часу і т. ін.», — підкреслив він.

Деякі політики і сьогодні невтішно сподіваються на те, що з падінням курсу американської валюти купувати російський газ стане дешевше, а тому вигідніше, адже оплату за енергоносії, що купуються за кордоном, Україна здійснює саме в доларах. Суперечливим це твердження вважає Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова. За його словами,  зв’язку між ревальвацією гривні і цінами на енергоносії немає. «Це швидше популістські інструментарії тих, хто зацікавлений в зміцненні національної валюти», — запевняє він.

Саме у популізмі досить часто звинувачують нинішню главу уряду, Юлію Тимошенко. Від неї зараз залежить багато чого, вважає Василь Юрчишин. «Падіння долара ніяк не позначиться на економіці України, доки не буде ухвалено бюджет по витратній частині», — стверджує він, при цьому, додавши, що це можливо лише за умови, якщо в країні проводитиметься раціональна політика, і ніхто не підіграватиме тим чи іншим політичним віянням.

Падіння долара викликає побоювання стосовно стану золото-валютних запасів країни, велика частина яких номінована в американській валюті. Втім, не так давно стало відомо про вирівнювання часток долара і євро, тоді як впродовж декількох минулих років левова частка золота обчислювалася в доларах. «Диверсифікація валютного кошику різними валютами дозволяє будь-якій країні стати захищенішою від фінансових кризових потрясінь», — стверджує Василь Юрчишин. — І особливо це актуально для України, яка щороку збільшує обсяги імпорту і експорту з єврозоною».

Економісти стверджують: зменшення темпів зростання обсягів міжнародної торгівлі було прогнозованим. Його пов’язують з міжнародною економічною кризою. Низькі показники світових лідерів експерти пов’язують з агресивною економічною політикою деяких менш розвинених держав.

«Азійські країни (так звані „тигри”) останні декілька років проводять активну політику збільшення обсягів експорту. Крім того, керівництво цих країн проводить активні реформи у напрямі зменшення оподаткування, що робить їх привабливішими для міжнародних торгівельних компаній», — говорить провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов.

У тому числі нарощують свої показники і країни СНД. Частка співдружності в світовій торгівлі досягла найбільшого показника, починаючи з 1990 року. На колишні країни СРСР в 2007 році довелося 3,74%  світового експорту і 2,7%  імпорту.

Подальший розвиток країн СНД можливий за цілого ряду умов. Якщо говорити про Україну — це проведення реформ згідно з умовами СОТ. «Якщо уряд зуміє провести необхідні реформи, Україна стане привабливішою для іноземних інвесторів», — підсумував пан Кузнєцов.

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вважає, що активними будуть переговори і з країнами Середньої Азії, адже Україні необхідно «поліпшити свої позиції в енергетичному секторі».

Костянтин Кузнєцов, провідний експерт економічних програм Центру Разумкова, вважає, що розвитку інвестиційних програм в Україні, особливо інфраструктурних, перешкоджає слабкий український менеджмент і високий рівень корупції. «Інвестування такої крупної організації в інфраструктурні проекти України стало б відмінним прикладом для інших інвесторів», — відзначає пан Кузнєцов.

Ситуацію з приватизацією вугільних копалень коментує директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін:

«Це нормальний варіант розвитку подій для країни, в якій відбувається реструктуризація вугільної галузі. Питання в тому, як це правильно організувати: все міститься у деталях приватизаційного процесу. Безумовно, більшість привабливих шахт вже продано. Потрібно розробляти нестандартні підходи. Можливо, запропонований урядом варіант, коли в парі приватизується одна майже прибуткова, а друга майже збиткова шахти, принесе свій результат.

Мені здається, що сьогодні потрібно ще раз провести „категорування” шахт: встановити, до якої категорії належить та чи інша шахта. Потім відібрати нестандартні варіанти приватизації та працювати. Це потрібно, бо переважна більшість державних шахт неприваблива для інвесторів. І більшість із них вже не буде рентабельною.

Уряд може поставити завдання приватизувати всі державні шахти. Розробити таку програму — теж не проблема. Але слід врахувати, що минулого і цього року шахти не приватизовувалися. Можливо, й справді потрібно провести у вигляді експерименту приватизацію дванадцяти лотів, як говорить уряд, і в разі успіху поширювати таку практику далі. Однак це може розтягнутися на 15-20 років».

В. Саприкін зазначив, що уряд Лівії надав Україні для розробки 4 нафтогазові блоки (земельні ділянки — ред.) на безконкурсній основі. «А досить недавно Лівія відкрилася для західних компаній, які почали пред’являти претензії до уряду Лівії, що блоки повинні надаватися на конкурсах», — додав він. Експерт підкреслив, що ймовірність повернення України до розробки зовнішніх родовищ, невелика. «Якщо буде і далі відсутня будь-яка робота в цьому напрямі Україна може позбутися і тих блоків, що залишилися», — підкреслив В. Саприкін.

Хоча звалищ і могильників з радіоактивними відходами в Україні немає, впевнені експерти, випадки незаконного обігу радіоактивних відходів не рідкі. «Це кримінально переслідувана справа і цим займається СБУ і МВС. Такі випадки бувають, коли підприємство, наприклад, щоб не платити спец комбінату, скидає свої відходи абикуди», — говорить Ольга Кошарна, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова.

Радіоактивні відходи утворюються в результаті експлуатації АЕС і розділяються на низько-, середньо- і високоактивні. «Відходи, які є продуктом діяльності підприємств промисловості, здаються на спеціальні комбінати державного об’єднання „Радон”, яких в Україні всього шість. Вони призначені для тимчасового зберігання радіоактивних відходів низької і середньої активності», — відзначає пані Кошарна. Тут хоч і є певні проблеми, але всі вони, переважно, впираються в необхідність модернізації комбінатів і в додаткового фінансування.

«Набагато складніше ситуація зі зберіганням радіоактивних відходів АЕС», — упевнена Ольга Кошарна. За її словами, в даний час такі відходи в основній своїй масі зберігаються на промислових майданчиках атомних станцій.

«Згідно з Законом „Про поводження з радіоактивними відходами”, низко- і средньорадіоактивні відходи АЕС повинні захоронюватися в приповерхневих сховищах. Цього у нас досі немає. В даний час завершується будівництво в чорнобильській зоні першого такого сховища „Вектор”, — розповідає Ольга Кошарна. Ще складніша ситуація — зі зберіганням високоактивних відходів, які, згідно із Законом, повинні захоронюватися в сховищах, які споруджуються в глибоких геологічних утвореннях. В Україні таких досі немає, і в осяжному майбутньому не передбачається», — додала експерт.

За словами Ольги Кошарної, Україна є стороною «Об’єднаної конвенції про безпечне поводження з відпрацьованим паливом і про безпечне поводження з радіоактивними відходами». Згідно з цим документом, Україна раз на три роки готує національну доповідь про те, як вона виконує свої зобов’язання.

Хоча, як наголошують українські військові, навчання є миротворчими. І до того ж, зазначає директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий, від цих маневрів є не лише військовий, а й економічний сенс, адже навчання українських військових оплачуються іноземними державами.

«Якщо говорити про економічну складову, то тут, скоріше, мова йде про заощадження коштів українських громадян, тому що, дійсно, така можливість унікальна: можливості взаємодії і фінансування потрібно використовувати! Хоча, звичайно, армія ніколи не принесе економічної користі, не в цьому її покликання».

Директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко переконаний, що в короткотерміновій перспективі тактичну перемогу отримали Юлія Тимошенко і БЮТ. Адже опоненти не змогли відправити уряд у відставку і сформувати нову коаліцію.

«Першим об’єктом критики для бютівців і урядовців стануть Партія регіонів та інші парламентські сили, які провалили зміни до бюджету, — каже експерт про подальший розвиток подій. — Мовляв, через нерозподіл додаткових коштів неможливе підвищення соціальних стандартів. Другим об’єктом стане президент, який завадив ухваленню цих змін».

Завдяки цьому БЮТ намагатиметься до осінньої парламентської сесії покращити рівень підтримки населення. Також літо стане паузою для проведення переговорів щодо зміцнення існуючої коаліції. Насамперед, на думку експерта, за рахунок Блоку Литвина.

Чимало залежатиме від того, що за ці місяці уряд зможе зробити у соціально-економічній сфері. Позитивні очікування пов’язані з гарним урожаєм зернових та зниженням цін. Це може зміцнити позиції БЮТу й Кабміну.

Партія регіонів так само використає літні місяці для перемовин, аби восени ще раз  спробувати відправити уряд Тимошенко у відставку. Регіонали повинні мати в цьому чіткі гарантії підтримки від своїх партнерів.

«Якщо Україна дійсно хоче стати інвестиційною оазою, то в даний час будь-які розмови про реприватизацію економічно недоцільні», — сказав він.

За словами В. Юрчишина, ініціатива щодо «Крівороржсталі» глави ФДМ Валентини Семенюк-Самсоненко, легітимність якої залишається під питанням, є піар-ходом. «Вона просто в черговий раз хоче нагадати про себе і про свою високу значимість», — зазначив він.

При цьому пан Юрчишин підкреслив, що якби ці розмови велися в рамках розгляду питання про звітність ФДМ, розгляду програм і персональної відповідальності та в рамках виконання зобов’язань, узятих на 2008 р. у тому числі і про надходження від приватизації, тоді про це можна було б міркувати. «А так, це політизований піар-хід, які українські політики навчилися дуже добре виконувати», — підкреслив він.

Після плідних дискусій і почутих думок як з боку ЄС, так і представників США і Росії, країн регіону, і, зокрема, — президента Грузії Михаїла Саакашвілі, екс-президента Олександра Кваснєвського виникають нові запитання. А вони часом є також важливими. Бо в пошуку відповіді на них з’являється істина і формується позиція для реалізації ефективної політики.

Звичайно, сьогодні зростає занепокоєння щодо гальмування процесів інституційних перетворень ЄС, викликаних проблемою ратифікації Лісабонського договору. Будемо відвертими: це називається політичною нестабільністю в Європі, яка впливає на можливості представити Україну більш готовою до поглиблення інтеграції з ЄС. Але, тим не менше, звучить обережний оптимізм, що є об’єктивні процеси, які можуть гальмувати чи прискорювати. Вони насправді існують.

Ці процеси пов’язані з тим, що ЄС вийшов на кордони Чорного моря, фактично до нашого регіону, де Україна відіграє важливу роль. При всіх проблемах економіки наша країна готова до глибших механізмів взаємодії.

Але є проблема з лідерством. Причому з лідерством країн, політиків. Новому баченню євроінтеграції, європеїзації потрібні нові люди, нові не за віком, а за баченням. Які не готові чекати якогось часу. Треба уже сьогодні в Україні тими силами, які є, намагатися імплементувати нове бачення. У такій роботі, спробі створити нові правила гри, не тільки більш стабільні, а ефективні, мабуть, міститься відповідь, що нам треба робити, аби бути готовим до прискорення інтеграційних процесів.

Насторожує, що українські політики з різних партій бачать вирішення питання лише через вибори. А хотілося б, щоб вони таки знайшли порозуміння щодо національних пріоритетів. Бо є запит суспільства і на продовження демократичних процесів, і на ефективну економіку, перетворення — тобто реформи. На жаль, можна констатувати, що є питання гальмування реформ — як конституційної в ЄС, так і в Україні. Можливо, сьогодні пропозицій було небагато, але вони показали, що в Україні є успіхи. Але цих успіхів недостатньо, щоб говорити про реалістичний порядок денний вступу України в 2020 році.

Дата така обговорюється, але головне — не вона, а швидкість руху. Лише тоді можемо говорити про терміни. А якщо чекати певних дат, то просто можна не встигнути.

Надходження до бюджету від митниці значно зросли після заборони імпортерам розраховуватися векселями замість сплати ПДВ. Отримати значні надходження від податку на прибуток урядові не вдасться, оскільки Верховна Рада не підтримала законопроекти, покликані обмежити ухилення від сплати прибуткового податку через офшорні зони, зокрема Кіпр. Про це в коментарі «Українському бізнес-ресурсу» розповів провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов.  

Газета наводить слова Валерія Чалого, заступника генерального директора, директора міжнародних програм Центру Разумкова: «Говорячи про регіональне лідерство, не слід більше повертатися до термінології „країни пострадянського простору”. Згадуючи наші країни, слід говорити про ГУАМ і Вірменію або про Чорноморсько-каспійський регіон. У такому формулюванні ми можемо вже думати про нові геополітичні перспективи, нове лідерство. Крім того, на відміну від Росії, яка, зазвичай, тим або іншим чином залучена до всіх „заморожених конфліктів” практично на всіх згаданих територіях, Україна має всі шанси і можливості стати незалежним арбітром при рішенні багато із згаданих конфліктів. В усіх цих процесах важливу роль можуть зіграти неурядові організації цих країн. Їм слід починати вибудовувати співпрацю по осі країн Чорноморського регіону».

Експерти пояснюють таке зростання кількома причинами. По-перше, з початку року уряд підняв рівень мінімальної заробітної плати. В результаті підприємства і установи (особливо державної форми власності) були вимушені переглянути ставки.  Значну роль зіграв індекс споживчих цін. «З початку року інфляція досягла 15%, — підтвердив директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. — Зростання зарплат можна пояснити і за рахунок цього компонента».

Старший радник політради Європейського союзу Пірка Таппіола відзначив, що Європейський союз дедалі більше придивляється до Чорноморського регіону і робить акцент на співпраці з країнами, розташованими в цій частині Європи. Секретар Ради національної безпеки і оборони України Раїса Богатирьова також вважає, що співпраця в Чорноморському регіоні є одним з пріоритетів для України.

На думку заступника генерального директора, директора міжнародних програм Центру Разумкова Валерія Чалого, проблема Чорноморського регіону в тому, щоб Росія не домінувала тут. На його думку, Україна може бути посередником в цьому питанні. «Ми можемо говорити про створення регіональної ідентичності. До того ж, економічний потенціал регіону дає хороші перспективи для його розвитку».

— Що хоче змінити уряд?

Кабмін серйозно збільшив фінансування Міністерства палива та енергетики, вніс зміни щодо забезпечення різних соціальних програм. Це правильно. Але ж принциповим для уряду було би продемонструвати, що він пропонує не тільки соціальні виплати. А планує також розвивати певні важливі галузі української економіки. Наприклад, належно фінансувати  наукові розробки у сфері енергозбереження, переглянути програми щодо розвитку українського села.

Сьогодні чи не основна проблема для економічного розвитку країни — занепад малого та середнього бізнесу. Якщо порівняти витрати на утримання органів державної влади з коштами, виділеними на програми його підтримки — ці позиції в бюджеті суттєво відрізняються. І це потрібно виправляти.

Загалом же у поданих урядом змінах до бюджету економічна логіка є. Документ не виглядає розбалансованим. Це — серйозний проект для обговорення в парламенті.

— Він не остаточний?

Так. Загалом сьогодні змінений бюджет потрібен країні. Усі політичні сили мають домовитися. Опозиція в парламенті не повинна заявляти, що не голосуватиме за зміни до бюджету лише тому, що це — проект політичних опонентів. Це не державницька позиція.

— Чому уряд не може узгодити показники з Нацбанком, що вже дало підстави президентові говорити про існування двох макроекономічних сценаріїв у країні?

Прем’єр Юлія Тимошенко неодноразово зустрічалася з цього питання з головою Нацбанку Володимиром Стельмахом. Але цифри вони не узгодили. Бо розрахунки НБУ є економічно виваженішими, ніж показники уряду. Кабмін занижує їх спеціально, щоб гарантовано виконати бюджет.

Та навіть у разі остаточного узгодження змін до бюджету Верховна Рада навряд чи затвердить їх найближчим часом. До канікул залишилися лічені дні. Народні депутати не бажають займатися бюджетними питаннями, хочуть відпочивати.

— А чому уряд запропонував ці зміни саме зараз?

Власне, він мав зробити це ще на початку березня. Однією з причин нинішньої ініціативи є інфляція. Останній урядовий прогноз на цей рік був 15,9 відсотка, проте насправді подорожчання буде більшим. Але уряду вигідно занижувати офіційний прогноз, бо так більшими будуть надходження до Держбюджету.

Але існують й інші точки зору на процеси, що відбуваються в цій сфері. Василь Юрчишин — директор економічних програм Центру Разумкова, вважає, що темпи зростання вітчизняних банків якщо і сповільняться, то на незначний відсоток. «Українські ринки залишаються високоприбутковими, навіть не дивлячись на наявні ризики. Тим більше багато банків мають зарубіжні материнські компанії і можуть отримувати дешеві ресурси, що дозволяє без проблем для них розширювати кредитування. Дії НБУ дали банкам підставу підвищувати ставки за кредитами, і це теж додаткові прибутки», — вважає пан Юрчишин.

Однак оптимізм уряду поділяють не всі. Як пояснив директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин, «нічого надзвичайного у зниженні інфляції в літні місяці немає. Індекс споживчих цін знижується через сезонність, і це зовсім не заслуга уряду, який фактично нічого не зробив для зниження цін. Просто влітку добре ростуть овочі та краще несуться кури», — каже експерт.

В. Юрчишин убачає небезпеку в тому, що й урядовці, й преса говорять лише про низькі показники споживчої інфляції, проте фактично не згадують про високий відсоток індексу цін виробників. «Ми зараз маємо так званий інфляційний навіс, коли за низьких показників споживчої інфляції спостерігаємо високий ріст цін у виробництві. За прогнозованими даними, 2008 року він становитиме 31,2%. Наприкінці року це може призвести до того, що промислова інфляція „переллється” у споживчу, і тоді загальний показник інфляції буде дуже високим».

Власне над усуненням цієї проблеми, на думку експерта, й має тепер працювати уряд. Нагодою для цього буде ухвалення змін до бюджету. «Уряд мав би не розподіляти додаткові надходження бюджету на соціальні видатки, а стимулювати виробництво, щоб зменшити ціни на його продукцію. Навіть якщо витрачати гроші на соціалку, то, наприклад, краще не спрямовувати 1 млрд. грн. на компенсацію різниці в ціні на газ для населення, а витратити ці гроші на закупівлю газових лічильників», — каже експерт.

Натомість до запропонованого НБУ варіанта погашення дефіциту бюджету завдяки додатковим надходженням пан Юрчишин ставиться скептично. «Передчасне погашення кредитів, які взяла держава, не завжди є кращим варіантом витрачання грошей. НБУ має не пропонувати свої варіанти вирішення проблеми окремо, а працювати спільно з урядовцями, знаходячи оптимальний варіант, який виключає протистояння. Такий, який був би вигідний економіці, а не політиці», — зазначив він.

«В такій ситуації залишається дуже мало шансів — що називається „нашла коса на камінь”. З одного боку БЮТ блокує трибуну для того, щоб забезпечити голосування з цього питання. З іншого боку — Партія регіонів готова дати коаліції самій проголосувати за цей бюджет. Проблема в тому, що БЮТ не впевнений, що коаліція може підтримати проект бюджету. Саме тому, на мій погляд, вони погодились з пропозицією блоку Литвина, які вони висували для можливості врегулювання ситуації. Але питання в тому, чи пристануть до цієї пропозиції інші політичні сили і Президент.

Позиція Президента полягає в повному врахування своїх інтересів в бюджеті. Також він наполягає на продовженні пленарних засідань Верховної Ради за календарними термінами. Зараз складається ситуація, що певної більшості на підтримку будь-якої позиції щодо бюджету не існує. Якщо не будуть включені процедури консультативного характеру поза парламентськими рамками і не буде продовжена робота пленарних засідань Верховної Ради, то на цьому тижні бюджет прийнятий не буде».

До числа об’єктивних показників у цій ситуації належать, зокрема, зростання цін на сировину, енергоносії, інфляційні процеси, збільшення середньої заробітної платні на хлібопекарських підприємствах. Тобто, диспропорція між цими витратами і виробленим продуктом — хлібом — очевидна. Утім, не виключено, що на те здорожчання можуть бути і політичні причини. Адже хліб — продукт соціальний і займає значну частку в споживчому кошику незаможного населення.

— У здорожчанні дуже багато елементів об’єктивного характеру, — зазначає директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. — На жаль, економіка України не розвивається так, як слід. Звісно, дивіденди у цій ситуації отримає той, хто усіляко стримуватиме це зростання. Прикро те, що продукт найпершої необхідності може стати інструментом для політичних ігор. Очевидно, що у таких випадках необхідно провести чіткий аналіз ціноутворення. Якщо різниця між закупівельними цінами осідає у посередників, необхідно визначити, наскільки це виправдано.

За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Саприкіна, цікавість антимонопольників до паливного ринку цілком обґрунтована. Зазвичай, в більшості країн дизпаливо коштує дешевше, ніж бензин А-95. Та і витрата його істотно нижча. Тому завжди вважалося вигідно купувати дизельні автомобілі, не дивлячись на їх велику вартість. У нас же зараз все навпаки — дизпаливо дорожче за бензин.

Пов’язано це з деякими особливостями вітчизняного ринку. Насамперед зі зростанням продажів автомобілів, обладнаних дизельними двигунами. У цих умовах потрібно все більше якісного дизпалива, а його в країні не вистачає. Тому, спостерігаючи збільшуваний попит, нафтоторгівці підвищують ціни на даний продукт. Ось тут-то і виникає поле діяльності для АМКУ.

До речі, на думку Володимира Саприкіна, підвищення вартості бензину А-95 до 7 гривень за літр — всього лише питання часу. І це підтверджує той факт, що за останній тиждень середня вартість даного палива на київських заправках виросла на 5 копійок — до 6 гривень 55 копійок за літр.

За словами провідного експерта економічних програм Центру Разумкова Костянтина Кузнєцова, збільшення кількості незакритих вакансій на ринку праці викликано не лише низьким рівнем оплати праці, а й тим, що багато українців шукають роботу за кордоном. «Середній рівень зарплат поступово зростає, але він не встигає за темпами зростання інфляції. Особливо інфляція позначилася на збільшенні вартості продуктів. В Україні більш-менш захищені верстви населення до 50% свого прибутку витрачають саме на продукти, а незахищені — понад 70%, тому зовсім не дивно, що люди задумуються про пошук нової роботи, „бо сім’ю треба прогодувати”. Крім того, багато громадян, і не обов’язково бідних, нині шукають роботу за кордоном, оскільки отримати роботу за кордоном значно простіше, ніж започаткувати власний бізнес в Україні», — каже експерт.

Також на збільшення пропозицій на ринку праці впливає і загальна тенденція до зменшення кількості населення, говорить пан Кузнєцов. «Рівень народжуваності не перевищує рівня смертності. В державі багато літніх людей, а нечисленна молодь у пошуках кращої долі виїжджає працювати та жити за кордон. Це ще один чинник, який впливає на ситуацію на ринку праці», — констатує він.

«Сьогодні Україна купує центрально-азійський газ в Росії, і навряд чи ця ситуація зміниться найближчим часом, — вважає експерт. — Тому що Росія і Туркменістан, наприклад, сидять по одну сторону столу переговорів, а Україна — по іншу. А якби у нас була регіональна єдність і Україна виступала б не сама по собі, а разом з ЄС і Росією як представницею Чорноморського регіону, то центрально-азійські країни відчували б себе зовсім по-іншому і поводилися б інакше... Менш упевнено...»

Так, на думку експерта енергетичних програм Центру Разумкова з нафти і газу Володимира Омельченка, не «можна не погодитися з головою НАК „Нафтогаз Україна”, що настав час цю компанію реформувати. Проте в даній економічній ситуації, коли вона знаходиться в надзвичайно складному фінансовому становищі, і при наявному законодавстві, що передбачає адміністративне регулювання цін, приватизовувати її передчасно».

«Можна впевнено стверджувати, що Нафтогаз ніколи не був бізнес-підприємством, а тільки виконував функцію механізму з розподілу фінансових потоків на користь тих чи інших груп, які перебували в даний момент при владі (незалежно від політичного забарвлення)», — додав він.

При цьому експерт зазначив, що «внаслідок вказаних причин Нафтогаз як бізнес коштує рівно 0 доларів. І якщо компанію виставити на продаж в тому вигляді, в якому вона знаходиться, то буде тільки один претендент на придбання — Газпром, що абсолютно Україну не влаштує».

«Доцільно спочатку ухвалити Закон „Про розвиток газового ринку”, адаптувавши його до Директиви ЄС 2003/55, далі вжити заходи з підвищення якості корпоративного управління — на цій основі тільки можна капіталізувати компанію, а не продавати її задарма Газпрому», — підкреслив експерт.

Провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов відзначив, що в представленому законопроекті із внесення змін до бюджету на 2008 рік присутні досить збалансовані та чіткі принципи, і це потрібно визнати. «Також потрібно врахувати, що в невеликому співвідношенні, але, все-таки, зростає податкове навантаження, — це перше, що варто відзначити. По-друге, що стосується інших показників, ми бачимо, що значною мірою зростають надходження від ПДВ. З одного боку, можна зробити попередню оцінку, що це пов’язано зі збільшенням обсягу імпорту до України, але з іншого, напевно, має сенс послухати, що говорить прем’єр про поліпшення адміністрування податкових платежів. Тут, звичайно, важливу роль грає те, що була скасована вексельна форма розрахунку на кордоні. Ці чинники сприяють збільшенню наповнення прибуткової частини бюджету.

Також цікавим є той факт, що фактично не задіяно позиції, пов’язані з мобілізацією грошових коштів за рахунок проведення приватизації. Тобто цих позицій ми не бачимо. Збільшення, яке відбувається в прибутковій частині бюджету, походить від податкових, більшою мірою, і неподаткових платежів», — проаналізував він.

Пан Кузнєцов переконаний, що поданий законопроект — не остаточний. «Якщо говорити про остаточні дані, то, як мені здається, те, що ми сьогодні бачимо в проекті закону, не можна назвати остаточними погодженими макропоказниками: певні статті і показники якоюсь мірою будуть змінені по ходу ухвалення цього закону. Може навіть, у цей момент відбуватимуться остаточні консультації і узгодження між КМУ і НБУ. Прийнятий урядом  документ, мені здається, таким, в якому міститься певна економічна логіка, — це потрібно визнати», — підкреслив експерт.

«Демографічна криза в нашій країні має економічну основу. За останніх 15 років доля малого і середнього бізнесу в структурі ВВП впала нижче плінтуса — з 10% до приблизно 5%, тоді як нормальним рівнем вважається 20-30%. При цьому ми не бачимо урядових програм підтримки малого і середнього бізнесу. Як наслідок, українці втрачають упевненість в завтрашньому дні, шукають заробіток за кордоном і сприймають дітей, як тягар. За останніми даними, 28% українців проживають за межею бідності. Ці люди витрачають близько 70% своїх грошей на продукти харчування і по них зараз дуже сильно б’є інфляція»,  — заявив провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов.

За словами експерта, «не зовсім зрозуміло, які об’єми газу Туркменістан буде здатний направити до Китаю. Досі залишаються питання, скільки газу є в Туркменістані, оскільки більшість запасів під час аудиту не були доведені. Якщо буде певний брак газу для Китаю, то, думаю, цілком реальним буде перекидання газу, який призначався Газпрому. Теоретично така небезпека існує, оскільки Туркменістан досить складний партнер, який, на жаль, часто не виконує свої зобов’язання, записані раніше в контрактах», — відзначив Володимир Саприкін.

«З кожним днем частка тих громадян, які потрапляють в категорію „за межею бідності” зростає, сьогодні їх — уже близько 28 %», — говорить він. У зв’язку із цим, на його переконання, уряду необхідно дуже чітко контролювати процес ціноутворення та надання послуг з газопостачання для населення України. «Адже в невеличких селах і містах газ постачається саме для того, щоб існували домогосподарства. Крім того, не варто забувати про те, що у нас є і свій видобуток газу. Тому цей сегмент має бути жорстко прорахований, і ціни та тарифи на газ для населення повинні бути підконтрольні уряду», — зазначає Костянтин Кузнєцов.

При цьому він наголошує, що механізм, за яким відбувається формування ціни на газ для населення, повинен бути зрозумілий і прозорий. «Він має бути розрахований, оприлюднений і захищений від впливу зростання ціни на постачання газу з Російської Федерації», — переконаний експерт.

Разом із тим він застеріг, що збільшення соціальних виплат та субсидій з метою захисту громадян від зростання ціни на газ не буде мати очікуваного ефекту і, крім того, матиме негативний вплив на економіку. Це пан Кузнєцов пояснює тим, що в Україні жоден уряд так і не провів серйозних економічних реформ. «Якщо влада і надалі не буде здійснювати податкових та інших економічних реформ, а лише напередодні чергових виборів буде збільшувати соціальні виплати, фактично спрямовуючи кошти на споживання і не виробляючи при цьому достатньої кількості обсягів промислової, товарної чи іншої продукції, то таким чином український бюджет матиме серйозні дисбаланси. Ці дисбаланси, врешті-решт, будуть відбиватися і на соціальній сфері», — пояснює він.

За його словами, економічні реформи на початку запровадження можуть видатися не зовсім зрозумілими пересічним громадянам, а саме цього, на його переконання, і бояться політичні сили. «Непопулярні заходи, зрозуміло, можуть стати причиною втрати частини рейтингу, і тому жоден уряд так і не наважився їх запровадити, — запевняє Кузнєцов. — На жаль, між політиками немає взаєморозуміння і відповідальності, і через це така тенденція повторюється з року в рік».

Експерт висловлює занепокоєння, що у зв’язку із таким станом речей, малий і середній бізнес знаходиться в занепаді, хоча саме він, на його переконання,  має бути «локомотивом» для української економіки. «Зараз ми вступаємо у СОТ, і Україні потрібна конкурентоспроможна економіка. Великі підприємства дуже залежать від зовнішніх чинників, і будь-які серйозні зміни на зовнішніх ринках можуть призвести до суттєвих зменшень надходжень до бюджету. Владі це також слід взяти до уваги», — додав Костянтин Кузнєцов.

— Досить проблематично буде довести до кінця цю справу і позбавити Рибакова депутатського мандату. Питання полягає в тому, чи була його заява про вихід з фракції. Якщо такої не було, чи можна вважати такою заяву про вихід з коаліції. Думаю, що це все-таки різні речі, тому що є прецедент Івана Плюща, який є членом фракції НУНС, але не є членом коаліції. Але ніхто не ставить під сумнів те, що Іван Плющ — депутат. Це ж саме може бути і у випадку з Рибаковим, тому що він буде наполягати на тому, що він з фракції не виходив. Оскільки, в цьому випадку не наступають конституційні підстави для припинення повноважень, то тут можливі дії щодо судового захисту своїх інтересів. І дійсно позиції БЮТ не є на скільки переконливими, щоб позбавити його повноважень.

За словами експерта, президентство почалося з серйозних дискусій усередині європейського співтовариства, а також з обговорення східної політики ЄС. «Це нова ініціатива, яка до осіннього саміту повинна окреслити конкретні механізми поглиблення співпраці для декількох країн, серед яких знаходиться і Україна. Сьогодні ми чекаємо, що дана ініціатива допоможе Україні в європейській інтеграції, а не стане черговим варіантом політики сусідства», — сказав Валерій Чалий.

Експерти давно чекають переходу України на електронну систему роботи з ПДВ. Як заявив провідний експерт економічних програм Центру Разумкова Костянтин Кузнєцов, гроші на таку систему регулярно закладалися в бюджетах, отримувалися кредити від міжнародних організацій. «Але досі, окрім запровадження електронної декларації з ПДВ, у нас нічого не немає. Точніше є, але про це ми чуємо лише від представників Мінфіну, податкової і т. ін. Незалежні фахівці це „щось” не бачили», — розповів експерт.

За його словами, для запобігання корупції та криміналу при поверненні ПДВ необхідно, щоб весь цикл роботи з цим податком був автоматизований. «Люди повинні контролювати лише систему. Так, як це робиться в ЄС і країнах Балтії. У Литві і Латвії навіть існують програми, які стежать за діями власне операторів, повністю виключаючи факт корупції при роботі з ПДВ», — підкреслює пан Кузнєцов.

Але, як то кажуть, нам таке лише сниться. І навіть запровадження електронної звітності з декларування податку досі не таке ефективне, як очікувалося, бо вона базується на паперових договорах.

Зважаючи на те, що імпортний газ для України буде дорожчати, а 20 мільярдів кубів палива власного видобутку не вистачає, щоб забезпечити населення та бюджетні установи, збільшення тарифів і справді є обґрунтованим, каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін. Проте в такому разі малозабезпечені верстви населення мають отримувати адресну допомогу, вважає він.

«У будь-якому випадку має вирішувати місцева влада. Безумовно, всі не можуть бути забезпечені адресною допомогою. Однак пенсіонерам, іншим категоріям, які не мають доходів, окрім пенсій, потрібно допомагати», – наголошує фахівець.

За словами експерта, в літні місяці можна розраховувати навіть на дефляцію. «Традиційно липень-серпень — місяці з низьким рівнем інфляції, іноді буває і дефляція. Але я думаю, що в липні вона буде на рівні нуля», — підкреслив він.

При цьому В. Юрчишин відзначив, що це не результат досягнень уряду, а в першу чергу, сезонний показник. За його словами, зниження цін яке відбувається — абсолютно природне. «Наприклад, до цін на яйця уряд не має жодного відношення — це природний чинник. Зниження цін на овочі, полуницю і черешню, які на початку місяця коштували 35-40 гривень, а зараз — 20-25 гривень, я б теж побоявся називати урядовими успіхами», — підкреслив експерт.

На прохання газети, проект змін до Конституції коментує директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко:

«Виборча система не повинна врегульовуватися Основним Законом. Закріплювати її у Конституції, як це пропонує Партія регіонів, — погана ідея. Для цього є закони про вибори. Якщо жорстко закріпити виборчу систему у Конституції, у разі потреби не буде можливості змінити її без змін до Конституції. Пропозиція про надання 226 мандатів політичній силі, яка на виборах набрала відносну більшість голосів, виглядає дивно. Ти або маєш половину, або ні. А щоб партія, яка перемогла, але не дотягує до 226 мандатів, отримала більшість у парламенті, — про таку практику не чув. Слушною є ініціатива змінити порядок призначення міністра закордонних справ і міністра оборони (так звана президентська квота). Коли міністри мають нерівний статус і процедура їхнього призначення та звільнення різна — це створює певні проблеми.

Щодо мовного питання, то не внести пропозицію про надання російській статусу другої державної Партія регіонів не може: це її виборець. Але не думаю, що вся партія, уся фракція відстоюватиме таку постановку питання до кінця. Якщо серйозно піде мова про ухвалення змін до Конституції у такому вигляді, то не виключено, що «Регіони» підуть на компроміс у мовному питанні. Інша річ, якою може бути межа цього компромісу. Щодо питання про позаблоковий статус України, то тут теж є нюанси. У презентованому «Регіонами» проекті змін до Конституції передбачена неможливість розташування на території України будь-яких військових баз інших держав. Тут не виключений елемент торгу: „Ми вам пропонуємо, що після 2017 року на території України не буде російського Чорноморського флоту, а ви погоджуєтеся на позаблоковий статус, без НАТО”».

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вважає, що дешева іпотека з економічного погляду нереальна. «Як можна давати кредит під 4-6% річних, коли інфляція вище 15%?», — запитує він. За кордоном, в розвинених країнах дійсно можна взяти кредит під 5% річних на 30 років, але там стабільна економіка. У нас же, щоб забезпечити всього декілька тисяч людей житлом, а не всіх охочих (що дуже скидається на простий піар), доведеться підвищувати податки і скорочувати соціальні виплати.

Однак експерт звертає увагу на те, що слід враховувати ті тенденції і чинники, які впливають на зміни у бюджетному процесі — йдеться про його дохідну частину. «Ці дві частини повинні знаходитися між собою у збалансованому стані», — наголошує він. Тому, за словами пана Кузнєцова, якщо просто взяти і скоротити видатки, з урахуванням тих динамічних показників, що впливають на рівень доходу бюджету, його збалансування не відбудеться.

Експерт наголошує, що повинні бути зроблені певні розрахунки, що спираються на динаміку, характерну сьогодні для української економіки з урахуванням світових тенденцій, які впливають на інфляцію, рівень цін, попит і пропозицію на зовнішніх ринках. «Крім того, обраховувати бюджет, не маючи ціни на газ, який постачається з Російської Федерації, також є досить ризикованим та складним питанням», — додає Костянтин Кузнєцов.

За його словами, сьогодні в Україні залишається ще багато відкритих питань, котрі заважають отримати більш-менш точні бюджетні показники. «Для української економіки, звичайно, було б дуже великою користю отримати збалансовані та прораховані зміни до бюджету. Це допомогло б знизити існуючі ризики. Бюджет, звісно, потрібно корегувати, але розрахунки повинні бути коректними з економічної точки зору», — підсумував експерт.

Щоправда, чиновники Євросоюзу відзначають, що підхід до розвитку співпраці буде диференційованим, залежно від досягнень кожної з країн, і базуватиметься на політиці сусідства ЄС. Єврокомісар у справах зовнішніх відносин і європейської політики Беніта Ферреро-Вальднер заявила, що «не йдеться про те, що „Східне партнерство” — це гарантія вступу до ЄС для колишніх радянських республік, швидше, це гарантія тіснішої співпраці, зокрема, в галузях міграції і вільної торгівлі». Передбачається, що таке партнерство сприятиме проведенню внутрішніх реформ в колишніх радянських республіках.

Валерій Чалий, заступник генерального директора, директор міжнародних програм Центру Разумкова, вважає, що ідея «Східного партнерства» непогана, але навряд чи задовольнить як Україну, так і ЄС: «„Східне партнерство” — це чергова пропозиція об’єднатися, по суті, в групу країн, в яких різні цілі в частині відносин з ЄС». В той же час, на його думку, ініціатива може бути просто спробою Польщі, що взяла в союзники Швецію, затвердити себе як одного з провідних гравців Євросоюзу в Східній Європі.

— За вашими прогнозами, якою буде ціна на газ для України в 2009 році?

Украй високою.

— У відсотковому співвідношенні, на скільки вона може зрости?

Цього ніхто сьогодні не знає. Такої інформації сьогодні немає навіть у «Газпромі». Досі офіційно ціни на газ виробники — країни Азії — ще не озвучили.

— Глава «ОПЕК» зробив заяву, що ціна на нафту підніметься до 150-180 доларів за барель. Як це вплине на ціну для України?

Сьогодні можна відзначити, навіть нафтовидобувний картель не контролює цінову ситуацію. Це говорить про те, що на ціну впливає кілька десятків різних чинників, і сьогодні фахівці у сфері прогнозів цін на нафту не роблять прогнозів більше, ніж на місяць. Тому робити заяви про те, що за три або чотири місяці буде те чи інше, є спекуляцією. Сьогодні ніхто точно не може сказати, якою буде ціна на нафту. Зрозуміло, що ціни низькими вже не будуть. Вже зараз ціна нафти переступила бар’єр в 140 доларів за барель.

— Якою буде ціна на бензин в Україні в липні?

За останні декілька тижнів ціна на всі види моторного пального стабілізувалася. Можна прогнозувати, що наступні три тижні ціна на бензин і ДП буде стабільною, а може навіть трохи знизиться. Можливе підвищення ціни на пальне за тиждень до серпня і після першого серпня. Тут швидше психологічний момент, і він пов’язаний з підвищенням вивізного мита з Росії, яке може збільшитися до 500 доларів.

— Чому це психологічний момент?

Тому що, в принципі, нафтопереробники завозять нафту заздалегідь. Наприклад, якщо сьогодні перше серпня, то сьогодні підвищилося вивізне мито і сьогодні, а також впродовж декількох тижнів використовується нафта, завезена за старою ціною. Можна чекати в районі першого серпня психологічного підвищення, пов’язаного зі зростанням ввізного мита в районі 2-3%. Робити триваліший прогноз, я вважаю, було б спекуляцією.

— Чи варто Україні зараз запастися і газом і нафтою?

У нас є в держрезерві певні запаси газу. Україна намагається робити запаси газу, виходячи із загального балансу. Безумовно, на зиму треба робити запаси природного газу. Що стосується запасу нафтопродуктів, то у нас склалася така дивна ситуація. У нас є певний резерв, який створює «Укртранснафта», — так званий стабілізаційний резерв. Його методика створення не відповідає жодним світовим канонам і, в основному, купується дизельне пальне і низькооктановий бензин. З урахуванням того, що Україна зобов’язалася прийняти норми стандартів Європейського союзу, ми повинні створити стратегічний резерв на основі директив ЄС. Це щось інше в порівнянні із стабілізаційним резервом «Укртранснафти». Поки в цьому напрямі здійснюються лише мляві спроби, — немає ні законопроекту, ні серйозних зрушень. В «Укртранснафті» відбувається незрозуміла ситуація, яка не має аналогів у світі і не контролюється, як мені здається. Невідомо, де купується нафта, де переробляється, хто продає, за якими цінами. Це досить закритий сегмент.

В принципі, робити запас — стратегічний резерв нафти і нафтопродуктів, як це роблять країни ЄС, а також країни члени міжнародного європейського агентства — необхідно.

— На скільки Україні вистачить енергоресурсів, які закачуватимуться в сховищі? 

Існують приватні нафтосховища, є військові сховища. Ніхто з держструктур не зміг розібратися, що відбувається в цій сфері. Для того, щоб відповісти на це питання, треба проводити дослідження.

— Яким буде курс долара в липні?

За макропоказниками, які зараз є, долар повинен був уже зупиниться. Якщо ми поглянемо на сальдо зовнішньої торгівлі, то побачимо, що у нас дуже великий торгівельний дефіцит, який зростає не по днях, а по годинах, і він вимагає значного фінансування. З цієї точки зору виглядає несподіваним продовження такої динаміки і, напевно, це пов’язано з кредитним бумом, що продовжується, хоча на початку року висловлювалися припущення, що, враховуючи ситуацію на світових фінансових ринках, об’єм кредитування знизиться. Я так розумію, що висока прибутковість українських ринків капіталів, насамперед короткострокових, перебиває ризики і тому короткостроковий капітал продовжує прибувати, а це — чинник тиску на зміцнення гривні.

— Чи буде долар падати й далі?

Мені важко сказати, але тенденція такого високого припливу капіталу до України вказує, що, напевно, зараз зовнішній борг сукупний — як державний, так і приватний — складає 93 млрд. доларів, і зараз ця тенденція стрімкого припливу зберігається. Судячи з усього, до кінця півріччя валовий зовнішній борг сягне 100 млрд. доларів. Ця оцінка ґрунтується на тій динаміці, яка спостерігається в останніх кварталах. Тепер ми в деякому розумінні можемо відсвяткувати те, що Україна досягла такої величини боргу, але це валовий борг, а державний залишається невеликим.

— До чого це може привести?

Це означає, що на обслуговування цього боргу, не говорячи вже про основні суми, буде потрібно дедалі більше виплат. Я думаю, що девальваційний тиск на послаблення гривні повинен виявитися з осіннього періоду. За нашими оцінками, дійсно до кінця року станеться різке погіршення торгівельного балансу.

— До чого приводять короткострокові капітали?

Вони вкрай нестабільні і вкрай небезпечні для збалансування зовнішньоекономічних фінансових позицій, тому, мені здається, основну увагу Національний банк повинен приділити саме питанням управління, а в нинішній ситуації і скорочення саме короткострокових капіталів. За нашими оцінками, високе негативне торгівельне сальдо і те, що в деякому розумінні будуть впорядковані короткострокові потоки і відтоки, приведе до того, що до кінця 2008 р. зберігатиметься саме тенденція до девальвації. Тобто, розглядаємо такий умовний факт, щоб курс повернувся з 4,85 грн. до 4,95 грн. В той же час, швидше за все, психологічно центральний банк навряд чи девальвуватиме, тобто, швидше за все, НБУ використовуватиме резерви для того, щоб залишити той курс, який зараз є. Вони так діятимуть, щоб уникнути звинувачень в тому, що вони один місяць рухаються в одному напрямі, а в іншому — в інший бік. Це той сценарій, який є видимим, виходячи з макроекономічних розрахунків.

Відбити полонених можна, але ніхто не хоче, — вважає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. «Для військової операції потрібна воля керівництва країни. Я б на місці Президента свою згоду дав. Але Україна діє дипломатичними методами і платить піратам. Всі бояться невдачі та смерті полонених. Хоча там не терористи, а здирники, і на вбивство заручників вони не підуть. Технічно провести операцію складно. Кораблям, щоб дістатися до берегів Сомалі, потрібна дозаправка в портах і договори про обслуговування. Втім, було б бажання у наших чиновників...»

Олексій Мельник, провідний експерт військових програм Центру Разумкова, упевнений, що активізація спроб уникнути служби в армії з боку українських призовників цілком зрозуміла. «Ті, кому раніше потрібно було ховатися по сім років, тепер відчувають, що досить потерпіти до кінця року», — пояснює він. На його думку, низька привабливість військової служби обумовлена насамперед тим, що там немає гідних умов життя і реальної бойової підготовки. «Молоді люди не хочуть витрачати на це [службу] свій час», — пояснює експерт.

Серед здорових хлопців, відзначають фахівці, складно буде знайти добровольців, готових захищати батьківщину при зарплаті в 1 800 грн. «Наявна динаміка по контрактниках не дозволить зберегти боєготовність країни в разі відмови від призову в 2010 році», — попереджує Олексій Мельник. Отже обіцянки політиків про те, що вже через два роки лави української армії покине останній солдат-строковик, можуть залишитися лише словами. І косити нинішнім хлопцям доведеться не рік, а значно довше.

За словами В. Чалого, не зважаючи на досить складну ситуацію в країні, простежується позитивна динаміка виконання Плану дій «Україна – ЄС» за останні три роки. Він відзначив, що цій темі було присвячено спеціальне дослідження, яке показало, що позитивну динаміку удалося утримати.

В. Чалий підкреслив, що істотно збільшилося вплив Кабміну на позитивні аспекти євроінтеграції України. Якщо говорити про конкретні міністерства, то на першому місці за об’ємом роботи і впливом знаходяться Міністерство закордонних справ, Міністерство економіки і Міністерство юстиції. А решта, за його словами, йдуть з великим відставанням.

Кажучи про виконання плану дій, В. Чалий підкреслив, що велика частина заходів в даному напрямі обмежилася стадією підготовки рішень (45%), а біля третини пунктів впроваджені в життя.

Експерт також підкреслив, що за минулі 3 роки лише один з 73 пунктів виконаний повністю. При цьому він додав, що вказаний план дій повністю виконати було просто неможливо, оскільки він був складений таким чином, що містив розпливчасті формулювання і не чіткі орієнтири або надскладні завдання. «Виконання або невиконання заходів самих по собі автоматично не обумовлює виконання цілей», — сказав В. Чалий. При цьому він додав, що за оцінками експертів лише 17% заходів мали максимальний вплив на досягнення цілей і 54% — значний, третина заходів, що залишилася, практично не впливала на досягнення цілей.

На думку експерта, формула ціни до 15 вересня може бути визначена, якщо буде ухвалено політичне рішення, в першу чергу, з боку України.

«Олексій Міллер недавно заявив, щ